- царювати
- [цар'ува/тие]
-р'у/йу, -р'у/йеиш
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
царювати — ю/ю, ю/єш, недок. 1) Бути царем, правити царством. || розм. Повноправно порядкувати, самовільно керувати ким , чим небудь. 2) перен. Бути першим, переважати всіх у чому небудь. 3) перен. Наповнювати собою; домінувати … Український тлумачний словник
царювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відцарювати — ю/ю, ю/єш, док. Закінчити, перестати царювати … Український тлумачний словник
воцарятися — я/юся, я/єшся, недок., воцари/тися, рю/ся, ри/шся, док., заст. Вступати на царський престол; починати царювати … Український тлумачний словник
зацарювати — ю/ю, ю/єш, док. 1) Почати царювати. 2) перен. Поширившись, почати переважати десь; запанувати … Український тлумачний словник
поцарювати — ю/ю, ю/єш, док. Царювати якийсь час … Український тлумачний словник
царити — рю/, ри/ш, недок. Те саме, що царювати … Український тлумачний словник
царствувати — ца/рству/ю, ца/рству/єш, недок., рідко. Те саме, що царювати. •• Неха/й (хай) ца/рствує заст. побажання померлому райського життя, життя в царстві небесному … Український тлумачний словник
царювання — я, с. Дія за знач. царювати … Український тлумачний словник
царюючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до царювати … Український тлумачний словник